Татьяна Лаврова
@artencaustikaTetiyev
***
10.03.2016
Рана на серці рвана, Інфо- та інфікована, Біль сипле сіль багряну В спогад, льодами скований. Дзвінко розбилась зав’язь Мого промерзлого раю. Місто – старе, як пам’ять, Назву собі приміряє... Десь з
***
10.03.2016
– Цілую... – Зв'язок відсутній... Здобич в прощань – легка. Вітер поклав велелюддя На партитуру гріха. Ніжна оця безмовність – Пліток й пер
Вірші – живі істоти,
10.03.2016
Вірші – живі істоти, Їм хочеться теж подуріти, Когось зачепити словом, Комусь дарувати квіти... Віршам – вигнанцям вертепів, Смішним і підступно щирим, Стало самотньо в небі, Тому вони нас приручили. &nbs
