• artencaustika

    ***

    Рана на серці рвана,
    Інфо- та інфікована,
    Біль сипле сіль багряну
    В спогад, льодами скований.
    Дзвінко розбилась зав’язь
    Мого промерзлого раю.
    Місто – старе, як пам’ять,
    Назву собі приміряє...

    Десь за містом мисливець незрячий,
    Що вродився у місті сліпих,
    Упіймав наше щастя ледаче
    Й дар прозріння в собі відкрив...
    О, цей дар, цей удар, цю крилату –
    Цю безодню – цей відчай, цей грі… ❯❯❯


    0 2

  • artencaustika

    Татьяна Лаврова


  • artencaustika

    ***

    – Цілую...
    – Зв'язок відсутній...
    Здобич в прощань – легка.
    Вітер поклав велелюддя
    На партитуру гріха.

    Ніжна оця безмовність –
    Пліток й пересудів бог.
    Не-тер-пляч-ка моя гордість –
    Зведений в тиші курок.


    0 1

  • artencaustika

    Вірші – живі істоти,

    Вірші – живі істоти,
    Їм хочеться теж подуріти,
    Когось зачепити словом,
    Комусь дарувати квіти...

    Віршам – вигнанцям вертепів,
    Смішним і підступно щирим,
    Стало самотньо в небі,
    Тому вони нас приручили.

    Їм – винуватцям вистави,
    Де кожен зіграв наостанок,
    Чи весело гратись нами,
    Коли це не гра, а драма?


    9 3

  • artencaustika

    ГРА

    Я – білий  більярдний шар. Це моя гра. Відчувши спиною дотик кия, збираюсь в кулак і нагло розбиваю строгий  барвистий клин: це  я, Білий!


    0 2

  • artencaustika

    МОЯ ЗОРЯ, МІЙ ПОЛИН

    Дивно. Сиджу, читаю "Сеньйориту Кору", телевізор сам себе розважає, переказуючи останні новини, – при цьому він старанно перетасовує факти і ледь встигає вимітати з екрану використані сюжети, – але варто мені відірватися від книги й ненароком посковзнутися очима на його гладенькій поверхні, як дикторка – весела дзискуча оса – уміло вприскує у свідомість дозу нової інтелектуальної рідини...


    0 2

  • artencaustika

    ЗВІЛЬНЯЮЧИСЬ ВІД БОЛЮ

    Чемодан спакований. Часу обмаль, але  його ніколи не вистачає, а щоб вчасно подумати про наслідки – й поготів. Не хотілося б, звичайно, спускатись до трамваю рудим перекошеним схилом, де в хащах занедбаних  вирлооких будиночків ховаються сумні потвори. Адже можна спокійно збігти донизу за течією транспорту, вистукуючи каблучками легкий мотив.


    0 0

  • artencaustika

    КІМНАТА, ЯКІЙ НЕ ДО СМІХУ

    Від чекання ця кімната виростає до небачених розмірів. Той, хто приносить незабудки, завжди приходить вчасно. Але сьогодні усе навпаки. Стільці у вітальні починають нетерпляче вовтузитись і перешіптуватись між собою, а квіти на підвіконні – ті взагалі вибухають праведним гнівом лише від того, що їм не дали відіспатися після вчорашнього і ніхто не збирається їх поливати.


    0 0

  • artencaustika

    ПОГЛЯД МЕТЕЛИКА

    Цей коричневий плащ мені явно завеликий – розмірів на два. Рукави не закочуються, шкіра – мов залізо, до того ж, Анна, як ревнителька приватної власності, всіляко заважає мені бодай якось підігнати його по статурі, бурчить, що я не тямлю по-людськи обходитись з натуральною шкірою, обурюється, наче ця шкіра її власна, а не теляча. Оглядаючи мене з усіх боків, радісно прицмокує: «Гарна, любонько, гарна!», а сама тим часом спритно залазить в моє чарівне коротке пальтечко з хвацькою наки… ❯❯❯


    0 4

  • artencaustika

    РОЗСЛІДУВАННЯ ОДНІЄЇ СПРАВИ

    А якогось вечора я застав свою кімнату пограбованою. Власне, речі були на місці, не вистачало однієї – тебе. Даруйте, я не обмовився, я саме так тоді подумав: «Не вистачає якоїсь речі». Щоб замести сліди, ти здогадалася лишити все так, як було до тебе. Ти ніби гумкою стерла ескіз нашого життя і залишила мені чистий папір, щоб я малював на ньому що завгодно і чим завгодно: хоч фарбами, хоч списаним олівцем. Одне, що ти не встигла прибрати, – це спогади. Вони єдиний доказ твоєї втечі,… ❯❯❯


    0 4

  • artencaustika

    Искушение

    ИСКУШЕНИЕ


    Незримых покровителей К свидетельству призвав, Улыбку тонкогубую Он дарит палачам:
    – Веселье – победителям – К последнему столу!.. (Великий храм шатается На бешеном ветру).
    А в комнате напротив
    Струится странный смех...
    – Воистину достойный
    безумного
    успех!
    Преглупое вопросище:
    “А что такое грех?” –
    Отстань, коль в душу… ❯❯❯


    0 0

  • artencaustika

    ***  Пишалися квіти на підвіконні  своєю вірою в день прийдешній.  А день як вме...

    ***  Пишалися квіти на підвіконні  своєю вірою в день прийдешній.  А день як вмер звечора,  так і не з’явився –  ні юним ранком,  ні жагучим полуднем.  Чекали квіти  і зомлівали від спраги.  А темрява допивала їхні останні надії,  розтираючи між пальцями вроду  на чорний порох,  запевняла пелюстки-крильця,  що не бачила світла  зроду...


    0 2

  • artencaustika

    У тебя такие глазки ...

    ***

    У тебя такие глазки,
    словно в василёк
    ночь плеснула из кувшина
    темноты чуток.
    Вышло чудо из кувшина:
    – Ишь ты, благодать!
    Стало чудо в небе звезды
    гладью вышивать.
    Растопырив пальцы-пяльцы,
    губку прикусив,
    засмотрелось на сынишку:
    – Больно уж красив!
    Распустило чудо нитки
    И ушло ни с чем:… ❯❯❯


    0 5